Радіотехніки із “білих казарм”
20 серпня 2010 // Газета "Народна Армія"
Чи не кожен другий житель невеличкого галицького міста Броди має безпосереднє відношення до війська. Воно й не дивно, адже донедавна тут дислокувалися чотири військові частини, де проходили службу ракетники, вертолітники, радіотехніки та військовослужбовці бази зберігання ракетно-артилерійських снарядів та озброєння. Тож Броди неофіційно називали своєрідною малою мілітаристською столицею Західної України.
З часом ракетників розформували, артилерійські снаряди із бази вивезли та утилізували. Тепер тут дислокуються дві по-справжньому бойові частини Збройних Сил України — окремий полк армійської авіації та Регіональний центр радіоелектронної розвідки (РЕР) «Захід». На базі полку вже не один рік готують вертолітників для виконання миротворчої місії на африканському континенті. А особовий склад Регіонального центру виконує непрості завдання із радіотехнічного забезпечення та несення постійного бойового чергування в системі РЕР. Жителі Бродів називають ці дві частини по-своєму — «червоні» (за кольором стін приміщень вертолітників — Прим. авт.) та «білі казарми». Назви ці стали своєрідними візитками кожної із військових частин цього гарнізону.
— ...Вам до "білих казарм"? — перепитує високий підібраний мужчина середнього віку із незвичними зараз «по-чапаєвськи» закрученими вусами. — Ідемо, я покажу. Свого часу служив там старшиною роти...
З усього видно, що старшому прапорщику запасу (саме так відрекомендував себе випадковий знайомий) приємно згадувати службу в частині. Він з теплотою відгукується про колишніх командирів, товаришів по службі, із якими й досі підтримує постійний зв’язок.
Довівши до контрольно-перепускного пункту, чоловік попередив, що потрапити за його межі людині сторонній не просто. Донедавна частина вважалась "режимною". Суворий та прискіпливий, на перший погляд, черговий КПП підтвердив слова мого недавнього попутника. Щоправда, дещо спростила формальні процедури та обставина, що із командиром Регіонального центру РЕР "Захід" полковником Георгієм Вакуличем ми знайомі вже років із десять, відтоді, як він командував у «білих казармах» ротою, а згодом батальйоном.
Практично всі командирські щаблі пройшов у цій частині полковник Вакулич до того, як обійняти свою нинішню посаду. Після закінчення Національної академії оборони України був заступником командира 147-ї окремої радіотехнічної бригади особливого призначення, яку згодом реформували у Регіональний центр РЕР "Захід".
Так уже склалось, що його призначення на посаду командира Центру відбулось тоді, коли у штабі сушили голови над тим, як забезпечити зразкове виконання офіцерами, особливо молодими, їхніх службових обов’язків та виховання підлеглих. Саме тоді у з’єднанні було вчинено кілька значних порушень військової дисципліни.
Під час своєї першої наради з офіцерами управління новопризначений командир наголосив на більш вимогливому ставленні кожного насамперед до себе та до виконання посадових обов’язків. Принципова та відверта розмова командира відбулась також із заступниками. Головним принципом подальшої роботи з особовим складом стала особиста взірцевість кожного із офіцерів.
Полковник Георгій Вакулич зумів поставити себе так, що в підлеглих виникла не тільки довіра до командира, але й повага до нього як до особистості. Авторитету командирові додало й те, що він не дистанціювався від підлеглих. Двері його кабінету завжди відчинені для кожного з них. Командир не тільки дбав про високу боєготовність кожного підрозділу, але й ініціював проведення спортивних та культурно-масових заходів.
Георгію Анатолійовичу вдалось відродити плідну співпрацю військової частини із настоятелем храму Воздвиження Чесного Христа та директором благодійного фонду «Карітас-Броди» отцем Ярославом Цариком, який став духовним наставником радіотехніків. Завдяки ініціативі та зусиллям з обох сторін у військовій частині створили футбольну та волейбольну команди, які стали призерами районної першості.
У невеличкому гарнізоні про масштабні культурні заходи або ж гастролі відомих артистів залишається хіба що мріяти. Тому командування, пам’ятаючи відомий вислів, що не хлібом єдиним живе людина, не забуває про духовне збагачення військовослужбовців. Серед основних заходів, які вдалося провести, — вечір вшанування кращих фахівців, участь у фестивалі «Благовіщу радість нову», концерт зразкового колективу сучасного танцю «Калейдоскоп» із сусіднього Радивилова Рівненської області.
Більш тісною стала співпраця зі школами міста та студентами гімназії імені І. Труша, які на військовому стрільбищі виконали вправу навчальних стрільб із автомата Калашникова, відвідали кімнату бойової слави військової частини.
Сама ж історія цієї частини досить цікава та повчальна. Вона налічує майже вісім десятиліть. 19 серпня 1932 року з окремого радіотелеграфного взводу в місті Тбілісі була сформована 6-та окрема спеціальна радіорозвідувальна рота. Згодом вона стає окремим розвідувальним радіодивізіоном. Напередодні війни його перейменовують на окремий радіодивізіон особливого призначення.
Свій бойовий шлях воїни радіодивізіону розпочали на півдні України, в Криму. Вони перехоплювали шифровані радіограми, успішно освоювали радіомережі взаємодії, точно визначали базування ворожої авіації на аеродромах, слідкували за її переміщенням та попереджували наше командування про нальоти ворожої авіації. У складі 2-го Українського фронту 442-й окремий радіодивізіон виявив угруповання танкових дивізій на Криворізькому напрямку та своєчасно попередив про висунення на цей напрямок танкової дивізії СС «Мертва голова». Саме бійці радіодивізіону визначали місце розташування штабів армій та корпусів під час форсування Дніпра, Корсунь-Шевченківської, Уманської, Яссо- Кишинівської та Будапештської операцій. Вони брали участь у наступальних операціях із визволення Румунії, Угорщини та у штурмі Відня.
Розповідаючи про героїчну історію частини, заступник командира Центру з виховної роботи підполковник Тарас Нечистенко наголошує на тому, що традиції старшого покоління продовжують ті, хто зараз служить у Регіональному центрі РЕР "Захід" Зокрема, вже не один рік серед кращих — підрозділ радіорозвідки, яким командує підполковник Володимир Бобко. Серед кращих фахівців частини — заступник начальника командного пункту майор Олександр Матюшок, начальник відділення майор Мар’ян Бойко, інженер відділу автоматизації майор Вадим Громов, технік відділу прапорщик Олександр Петролюк, старший оператор сержант Сергій Барчин, планшетист старший солдат Тетяна Ледахівська, оператори — старші солдати Надія Прокіпчак, Наталія Онопрієнко, Христина Дацюк тощо. Вони сумлінним виконанням службових обов’язків та досягненнями у ратній праці зустрічають 78-му річницю з дня утворення військової частини та День Незалежності нашої держави.
На знімку: під час несення бойового чергування на командному пункті Регіонального центру РЕР "Захід".
Михайло ГРИНЕВИЧ
Львів
З часом ракетників розформували, артилерійські снаряди із бази вивезли та утилізували. Тепер тут дислокуються дві по-справжньому бойові частини Збройних Сил України — окремий полк армійської авіації та Регіональний центр радіоелектронної розвідки (РЕР) «Захід». На базі полку вже не один рік готують вертолітників для виконання миротворчої місії на африканському континенті. А особовий склад Регіонального центру виконує непрості завдання із радіотехнічного забезпечення та несення постійного бойового чергування в системі РЕР. Жителі Бродів називають ці дві частини по-своєму — «червоні» (за кольором стін приміщень вертолітників — Прим. авт.) та «білі казарми». Назви ці стали своєрідними візитками кожної із військових частин цього гарнізону.
— ...Вам до "білих казарм"? — перепитує високий підібраний мужчина середнього віку із незвичними зараз «по-чапаєвськи» закрученими вусами. — Ідемо, я покажу. Свого часу служив там старшиною роти...
З усього видно, що старшому прапорщику запасу (саме так відрекомендував себе випадковий знайомий) приємно згадувати службу в частині. Він з теплотою відгукується про колишніх командирів, товаришів по службі, із якими й досі підтримує постійний зв’язок.
Довівши до контрольно-перепускного пункту, чоловік попередив, що потрапити за його межі людині сторонній не просто. Донедавна частина вважалась "режимною". Суворий та прискіпливий, на перший погляд, черговий КПП підтвердив слова мого недавнього попутника. Щоправда, дещо спростила формальні процедури та обставина, що із командиром Регіонального центру РЕР "Захід" полковником Георгієм Вакуличем ми знайомі вже років із десять, відтоді, як він командував у «білих казармах» ротою, а згодом батальйоном.
Практично всі командирські щаблі пройшов у цій частині полковник Вакулич до того, як обійняти свою нинішню посаду. Після закінчення Національної академії оборони України був заступником командира 147-ї окремої радіотехнічної бригади особливого призначення, яку згодом реформували у Регіональний центр РЕР "Захід".
Так уже склалось, що його призначення на посаду командира Центру відбулось тоді, коли у штабі сушили голови над тим, як забезпечити зразкове виконання офіцерами, особливо молодими, їхніх службових обов’язків та виховання підлеглих. Саме тоді у з’єднанні було вчинено кілька значних порушень військової дисципліни.
Під час своєї першої наради з офіцерами управління новопризначений командир наголосив на більш вимогливому ставленні кожного насамперед до себе та до виконання посадових обов’язків. Принципова та відверта розмова командира відбулась також із заступниками. Головним принципом подальшої роботи з особовим складом стала особиста взірцевість кожного із офіцерів.
Полковник Георгій Вакулич зумів поставити себе так, що в підлеглих виникла не тільки довіра до командира, але й повага до нього як до особистості. Авторитету командирові додало й те, що він не дистанціювався від підлеглих. Двері його кабінету завжди відчинені для кожного з них. Командир не тільки дбав про високу боєготовність кожного підрозділу, але й ініціював проведення спортивних та культурно-масових заходів.
Георгію Анатолійовичу вдалось відродити плідну співпрацю військової частини із настоятелем храму Воздвиження Чесного Христа та директором благодійного фонду «Карітас-Броди» отцем Ярославом Цариком, який став духовним наставником радіотехніків. Завдяки ініціативі та зусиллям з обох сторін у військовій частині створили футбольну та волейбольну команди, які стали призерами районної першості.
У невеличкому гарнізоні про масштабні культурні заходи або ж гастролі відомих артистів залишається хіба що мріяти. Тому командування, пам’ятаючи відомий вислів, що не хлібом єдиним живе людина, не забуває про духовне збагачення військовослужбовців. Серед основних заходів, які вдалося провести, — вечір вшанування кращих фахівців, участь у фестивалі «Благовіщу радість нову», концерт зразкового колективу сучасного танцю «Калейдоскоп» із сусіднього Радивилова Рівненської області.
Більш тісною стала співпраця зі школами міста та студентами гімназії імені І. Труша, які на військовому стрільбищі виконали вправу навчальних стрільб із автомата Калашникова, відвідали кімнату бойової слави військової частини.
Сама ж історія цієї частини досить цікава та повчальна. Вона налічує майже вісім десятиліть. 19 серпня 1932 року з окремого радіотелеграфного взводу в місті Тбілісі була сформована 6-та окрема спеціальна радіорозвідувальна рота. Згодом вона стає окремим розвідувальним радіодивізіоном. Напередодні війни його перейменовують на окремий радіодивізіон особливого призначення.
Свій бойовий шлях воїни радіодивізіону розпочали на півдні України, в Криму. Вони перехоплювали шифровані радіограми, успішно освоювали радіомережі взаємодії, точно визначали базування ворожої авіації на аеродромах, слідкували за її переміщенням та попереджували наше командування про нальоти ворожої авіації. У складі 2-го Українського фронту 442-й окремий радіодивізіон виявив угруповання танкових дивізій на Криворізькому напрямку та своєчасно попередив про висунення на цей напрямок танкової дивізії СС «Мертва голова». Саме бійці радіодивізіону визначали місце розташування штабів армій та корпусів під час форсування Дніпра, Корсунь-Шевченківської, Уманської, Яссо- Кишинівської та Будапештської операцій. Вони брали участь у наступальних операціях із визволення Румунії, Угорщини та у штурмі Відня.
Розповідаючи про героїчну історію частини, заступник командира Центру з виховної роботи підполковник Тарас Нечистенко наголошує на тому, що традиції старшого покоління продовжують ті, хто зараз служить у Регіональному центрі РЕР "Захід" Зокрема, вже не один рік серед кращих — підрозділ радіорозвідки, яким командує підполковник Володимир Бобко. Серед кращих фахівців частини — заступник начальника командного пункту майор Олександр Матюшок, начальник відділення майор Мар’ян Бойко, інженер відділу автоматизації майор Вадим Громов, технік відділу прапорщик Олександр Петролюк, старший оператор сержант Сергій Барчин, планшетист старший солдат Тетяна Ледахівська, оператори — старші солдати Надія Прокіпчак, Наталія Онопрієнко, Христина Дацюк тощо. Вони сумлінним виконанням службових обов’язків та досягненнями у ратній праці зустрічають 78-му річницю з дня утворення військової частини та День Незалежності нашої держави.
На знімку: під час несення бойового чергування на командному пункті Регіонального центру РЕР "Захід".
Михайло ГРИНЕВИЧ
Львів
